Наступною причиною необхідності поглиблення особистісного розвитку людини, формування самодостатності особистості є об'єктивно обумовлений у світі і, зрозуміло, в Україні, процес зростання демократичності суспільства. Цей процес, у свою чергу, викликаний різноманітними причинами. Серед них — необхідність регулюювальних, управлінських дій у масштабах людства, що обумовлено глобалізацією і зростанням цілісності світу; створення регіональних організацій держав, яким добровільно передано низку функцій держав; необхідність демократичної загальної атмосфери для розвитку сучасних науково-інформаційних технологій; потреба, врешті-решт, у дедалі розвиненішій демократії для дедалі глибшого розвитку й самореалізації особистості в суспільстві і т. ін. Одним словом, демократизація є необхідною передумовою подальшого прогресу суспільства і людини.
Водночас варто зазначити, що головний чинник подальшої демократизації — в розвитку особистості, в її самодостатності, здатності своєю сутністю обумовлювати характер і дедалі вищий рівень демократії. Так, для демократичності країни важливо, яким є президент держави, який склад парламенту і характер законів, що ним приймаються, з представників яких політичних сил складається уряд і т. ін. Але справжню демократичність суспільства, насамперед, визначає рівень самодосконалості громадян, їх здатність до самостійної й усвідомленої дії, зокрема і раціонального, з погляду демократичності, формування владних структур різних рівнів у державі. Освіта має готувати демократичну людину, яка органічно, всім своїм єством, а не за закликом провідників, прагне демократичного суспільства і не здатна жити в авторитарному суспільстві. Тому навчально-виховний процес в освітніх закладах, а також соціальне середовище в суспільстві в цілому мають бути максимально зорієнтованими на формування розвиненої, демократичної, самодостатньої особистості. А проблем тут поки що багато.
Освіта в Україні, як і в будь-якій іншій країні, нерозривно пов'язана з суспільством, його традиціями та цінностями, і тому зберігає багато рис минулого. На превеликий жаль, толерантне ставлення до особистості, турбота про утвердження її самодостатності не були, кажучи дуже м'яко, сильною стороною ні політики царської Росії, ні політики Радянського Союзу. Навпаки, нехтування правами людини, а інколи і її життям, свідчення чого є і Голодомор в Україні у тридцятих роках, мало природний і логічний характер для суспільства минулого. Ці особливості суспільних відносин перейшли до вітчизняної освіти і склали сутнісну основу стосунків у навчальних закладах. І хоча за роки незалежності відбулася певна демократизація атмосфери в освітніх закладах, на превеликий жаль, прояви репресивної, авторитарної педагогіки, суб'єктно-об'єктний тип взаємостосунків того, хто навчає, і того, хто навчається (коли перший є активним суб'єктом, а другий — пасивним об'єктом), ще досить поширені. Як результат часто формується не самодостатня особистість, а несамостійна людина, людина-пристосуванець, людина, що діє за принципом "чего изволите". Такий тип стосунків потрібно залишити в минулому якомога швидше. Це потрібно не так для освіти, як для суспільства. Не зробивши цього, ми ніколи не матимемо сталого демократичного суспільства і цивілізованої ринкової економіки. Бо дитина, провчившись десять і більше років в авторитарному середовищі школи, у дорослому віці, навіть несвідомо, вимагатиме і творитиме авторитарне, а не демократичне суспільство. Так, учителеві, якого не шанують діти, працювати в умовах демократії, толерантної педагогіки і рівноправних суб'єктно-суб'єктних відносин із учнями значно складніше. Але навіщо дорога, яка не веде до храму, навіщо навчання, яке не формує особистість?
Із метою посилення формування самодостатньої особистості в модернізації освіти останніми роками було вирішено низку проблем. Так, у початковій школі введено інтегрований курс "Я і Україна". На заняттях не просто розкривають навколишній світ, визначальними є поняття: Я-особистість, мої взаємини з середовищем, як з іншими людьми, колективами, суспільством у цілому, так і з природою. У 5—6 класах запроваджено новий предмет "Етика", який також покликаний посилити особистісну орієнтацію навчання. Введено позитивне дванадцятибальне оцінювання, яке має більше заохочувальних, спонукальних можливостей, ніж попереднє, що мало три позитивні (3, 4, 5) і дві негативні оцінки (1, 2). Відбувається демократизація стосунків учителя і учня тощо. Водночас багато ще належить зробити. Найбільше турбує ставлення до особистості в суспільстві і в сім'ї. Маємо багато прикладів жорстокого ставлення до дитини, нехтування її думкою, позицією, що, безумовно, негативно позначається на розвитку дитини. Тому демократизація суспільства важлива також і як передумова для формування вільної, самостійної особистості.
Дитиноцентризм
У сучасних умовах дедалі стає очевидним, що смислом і основним показником прогресу людства є розвиток кожної окремої людини на основі її здібностей. До того ж це – головний важіль подальшого прогресу суспільства, особливо в умовах переходу до науково-інформаційних технологій, а потім – і суспільства знань, де успіх у виробництві й життєдіяльності залежатиме насамперед від розвитку людини. У зв'язку з цим істотно актуалізується, не тільки з огляду на інтереси окремої людини, а й суспільства в цілому, завдання — якомога більше наблизити навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей та особливостей. На наш погляд, цей принцип має бути визначальним під час проведення будь-яких змін в освіті. Бо саме він дозволить досягти найвищої якості освіти і, що надзвичайно важливо, не всупереч природі кожної дитини, а завдяки її пізнанню й розвитку.
І тут на перший план виступає принцип дитиноцентризму, але не у значенні уваги до дитини як такої, до дитини абстрактної, узагальненої, що часто проголошувалося і робилося у нас раніше, – а до конкретної дитини з її сутнісними характеристиками. Це важливо на всіх етапах освітньої діяльності — починаючи від дошкілля і закінчуючи університетом. Потрібно максимально наблизити освіту і виховання дітей до конкретної сутності кожного з них. Варто не формувати дитину під власні копії чи то батьком, чи то матір'ю, чи державою, чи кимсь іншим, а розпізнати її єство і плекати особистість на його основі, а не всупереч чи нехтуючи ним.
Це набагато складніше для вчителя, однак це єдиний спосіб формування людиноцентристського, гуманного, демократичного й ефективного сучасного суспільства, не кажучи про те, що це єдиний шлях до щастя кожної людини. Власне кажучи, вчитель разом із батьками повинен допомогти дитині самопізнати й саморозвинути себе, і тоді, ставши дорослою, людина найбільш повно себе самореалізує, забезпечивши і власний успіх, бо займатиметься вона улюбленою справою і робитиме це фахово, а отже забезпечить найбільш динамічний і несуперечливий розвиток країни, де мільйони людей одержать можливість максимальної самореалізації.
Перехід до нового змісту та 12-річного терміна навчання передбачає зміни в напрямі утвердження дитиноцентризму. Для цього вже в основній середній школі (5–9 класи) передбачено чотири варіанти навчальних планів. Але справді серйозні можливості для профільного навчання з урахуванням потреб дитини з'являться у старшій школі (10–12 класи), де з шести напрямів передбачено понад тридцять варіантів навчальних планів. Формування індивідуальної траєкторії набуття знань в університетах передбачено також вимогами Болонського процесу, до якого Україна після кількарічної підготовки та експериментальної роботи приєдналася рік тому. Аналогічні підходи відпрацьовуються і в системі профтехосвіти.
Але цього не досить. Потрібно змінити взаємостосунки вчителя й учня (професора і студента). Вчитель повинен перестати бути "над учнем", перестати жорстко регламентувати й однозначно визначати його розвиток і пізнання. Він має стати "поруч із ним", допомагаючи кожній дитині сконструювати і реалізувати оптимальний шлях пізнання та розвитку на основі індивідуальної сутності. Тим більше, що час об'єктивно вимагає зміни ролі і місця вчителя в навчальному процесі. З огляду на низку причин, і насамперед, на наявність нових інформаційних технологій, учитель перестає бути єдиним чи головним джерелом знань для учня. Він повинен стати його партнером у навчанні і розвитку. На допомогу вчителю повинні прийти шкільні психологи, які б створювали психолого-педагогічний портрет кожної дитини, ознайомлювали з ним кожного вчителя, що приходить у клас, спостерігали за змінами, що відбуваються з дитиною, і т. ін.
Останніми роками у школі побільшало психологів, дедалі ефективніше діє підпорядкований Міністерству освіти і науки та Академії педагогічних наук України Науково-практичний центр психології, але повноцінної системи психологічної, а тим більше психолого-методичної служби в освіті, яка б опікувалась і здоров'ям дитини, немає. Вищу психологічну підготовку повинні мати вчителі, майстри як теперішні, так і майбутні, для чого потрібно внести відповідні корективи у навчальний процес педагогічних університетів.
Глобалістична людина
Освіта має готувати глобалістичну людину, точніше здатну жити і ефективно діяти в глобальному середовищі. Тут є надзвичайно широкий спектр завдань – від формування відповідних світоглядних позицій, розуміння українського розвитку в контексті світових цивілізаційних процесів до відпрацювання навичок спілкування зі світом, людьми з інших країн, переймання їх досвіду і досягнень. Це особливо важливо в умовах, коли прогрес кожної окремої країни залежить не тільки від зусиль її громадян, але і від того, наскільки вони здатні сприймати все краще, що є в інших країнах
Як досягти успіху в навчанні
1. Якщо ти переходиш до кращої школи (вступаєш у ВНЗ), визнач сам свою мету. Неприйнятні варіанти «так хочуть батьки», «більше нікуди не беруть», «за компанію з друзями».
2. Зрозумій, що навчання — це твій особистий вільний вибір і що юно потрібне не батькам, не вчителям, а саме тобі.
3. Пам’ятай: освіта — це не те, чого тебе вчать, а те, чого ти вчишся сам. Лише самостійне пізнання насправді цінне. Уроки, лекції, семінари та інше лише сприяють самоосвіті.
4. Якщо твої батьки (або ти сам) сплачують за твоє навчання (наприклад, у приватній школі чи на контрактному відділенні у ВНЗ), знай, що гроші лише створюють умови для твоєї освіти, але не дають самої освіти. Освіту ти здобуваєш сам!
5. Аналогічна думка: за гроші можна купити оцінки і навіть диплом
про освіту, але не саму освіту.
про освіту, але не саму освіту.
6. Також знай, що освіта і документ про освіту (атестат, диплом) —
не одне й те саме.
не одне й те саме.
7. Освіта (рос. — «образование») має працювати на твій «образ». Найголовніше в ній — яким ти стаєш як особистість, які внутрішні зміни відбуваються в тобі, як змінюється твоє ставлення до життя, до людей і до себе. Тому не обмежуйся «знаннями», прагни більшого — пізнання життя, людей, самого себе.
8. Доповнення: в освіті важливим є не лише результат, а й сам процес усвідомлення, пізнання, змін. Стара китайська мудрість проголошує: «Батько, що дав синові рибу, нагодував його один раз. Батько ж, який дав синові вудочку, забезпечив його харчуванням назавжди».
9. Не прагни запам’ятати, прагни зрозуміти!
10. Завжди шукай декілька варіантів розв’язання завдання, декілька варіантів відповіді на запитання. Ті, хто шукає легкого життя і вважає, що перша-ліпша відповідь є єдиною й тому найкращою, — обмежені, пересічні люди. Вони не зможуть стати лідерами—творцями нового, а лише виконавцями того, що їм накажуть чинити.
11. Серед своїх однокласників (однокурсників) шукай таких друзів, котрі могли б стати твоїми партнерами в навчанні. Будеш дружити з ледарями, безвідповідальними і нецілеспрямованими людьми — станеш подібним до них.
12. Будь готовим учитися все життя. Жодна школа чи ВНЗ не здатні «по вінця» забезпечити знаннями. Сучасний світ настільки стрімко змінюється, що вижити в ньому здатні лише ті, хто не боїться змінюватися (здобувати нові знання, досвід) усе життя.
12. «Мета освіти — не лише в тому, щоб давати людині знання, а й у тому, щоб розвинути в ній самостійність мислення, потрібну для творчого сприйняття навколишнього світу», — писав TL Капіца ще 1970 р. Інакше кажучи, сама по собі інформація, без опрацювання її головою, без особистої думки — мало чого варта.
13. Оскільки успіх, відкриття нового зазвичай бувають там, де стикаються різні галузі знань, цікався не лише своєю наукою, фаховими предметами, а й тим, чого спеціально вам не викладають. Наприклад, бізнесмену можуть стати в пригоді знання з психології (як будувати стосунки з партнерами і клієнтами) і педагогіки (як навчати персонал).
14. Якомога раніше шукай нагоди застосувати свої знання, свій досвід. Безперечно, програміст-початківець не отримуватиме зарплату 500 у.о. за тиждень, проте, навіть за умови відсутності будь-якої зарплати, у нього буде шанс спробувати себе у справі, побачити, яких знань йому бракує, які вміння користуються найбільшим попитом тощо. Розглядай досвід який ти отримуєш, як еквівалент своєї зарплати і тоді настане час, коли твоя зарплата стане еквівалентом твого досвіду!
15. Обираючи навчальний курс, купуючи книжки тощо, завжди керуйся правилом: «Я маю взяти не те, що стане в пригоді, а те, без чого не зможу обійтись!».
16. Не падай духом, коли зазнаєш поразки. Перед тим як досягти успіху в розробці електричної лампи, Едісон здійснив майже 1000 невдалих дослідів. Він же сказав, що геній — це 1 % натхнення і 99 % потіння. В усіх негараздах, звертаючись до Бога, не кажи «За що?», а питай «Для чого?». Пам'ятай також, що найстрашніше — не те, що ми припускаємося помилок, а те, що не бажаємо вчитися на них. Сприймай кризу не як вирок, а як нагоду стати міцнішим!
17. Скрізь, де є люди, є проблеми, з ними пов'язані. Будь реалістом і не чекай, що тебе оточуватимуть лише «білі та пухнасті». До того ж, збагни, що вони — не більше й не менше, як знаряддя в руках Бога для навчання тебе вміння поєднувати вимогливість і повагу, вдаватися до компромісу та відстоювати свою позицію. Ніколи не дозволяй собі почуватися жертвою людей чи обставин.
18. Не сприймай тих, хто має відмінну від твоєї думку як персональних ворогів. Ти владен мати свою думку за умови, що поважаєш право інших на їхню особисту. Оточуй себе людьми, які не бояться не погодитися з тобою і будь обережний з тими, хто завжди в усьому з тобою погоджується.
19. Ніколи не кажи собі, ніби все знаєш і все вмієш. Ніколи не зупиняйся в пізнанні, навіть коли випередив багатьох і досяг великих успіхів. Чим більше вчишся, тим більше усвідомлюєш, як багато ще непізнаного. До того ж успіх тенісиста — не в тому, щоб дивитися на табло і тріумфувати від переваги в рахунку, а в тому, щоб пильнувати за рухом м'яча і реагувати на нього. Тому не переймайся самозвеличенням, а продовжуй прямувати до мети! Не женися за славою, вона сама прийде до тебе, якщо будеш правильно бачити мету і прагнути її досягнення!
20. Подібна думка: ніколи не соромся свого незнання. Часи всезнайок минули (останні патологічні прояви цього лиха ще можна спостерігати, в телешоу «Перший мільйон» і «Найрозумніший»). Знання про своє незнання — перша ознака розумної дитини. Відчуття незнання—найпотужніший мотив до пошуку, творчості.
21. «Не знати — не соромно, соромно — не спитати». Навчися не боятись запитувати, якщо тобі щось незрозуміло. Запитання пробуджують свідомість, загострюють думку. Краще бути в постійному пошуку, ніж погоджуватися, не розуміючи... Запитальне ставлення до життя—позитивна риса особистості.
22. Учися відпочивати. Найкращий відпочинок—зміна діяльності на іншу корисну справу. Не давайте лінощам перешкоджати твоєму зростанню!
23. Не будь рабом грошей але й не зневажай їх. Учися мудро управляти своїми коштами, щоб вони працювали на тебе, а не ти— на них.
24. Не потурай шкідливим звичкам, займайся спортом (роби хоча б зарядку щоранку). Не чини будь-чого просто через те, що «так чинять усі», думай своєю головою і долай «стадний інстинкт»!
25. Обираючи діяльність (навчання, професію), спитай себе:
— Яку користь вона дасть іншим людям?
— Яку користь, крім матеріальної, вона дасть мені?
— Наскільки вона відповідає принципам Божої моралі та Божому покликанню особисто для мене?
26. Роблячи вибір, зваж, які цінності та пріоритети ти кладеш у його основу, оскільки «що посіє людина, те й пожинатиме». Будь готовий відповідати за свій вибір перед ким завгодно, а найперше — перед Богом!
27. Будь гідним довіри і не працюй тільки через те, що хтось тебе контролює! Навчися сам контролювати себе. Живи ініціативно. Сам знаходь для себе справу і не чекай, доки тебе попрохають чи примусять! Навчися випереджати прохання!
28. Не бійся змін. Молися так: «Господи! Поможи мені змінити те, перед чим я не маю впокорятись! Дай сприйняти з покорою те, що не має бути змінено і мудрість, аби відрізняти перше від другого!».
29. Взаємини, ідеї й час—дорожчі за гроші. Вважай їх своїм скарбом і вміло розпоряджайся ними!
30. Учись учитися. Принцип 20 на 80 стверджує: 20 % зусиль, витрачених на раціональну організацію своєї діяльності (зокрема навчальної), забезпечують 80 % успіху.
— Учись читати (знаходити нове, інтерпретувати його, виокремлювати головне, знаходити застосування прочитаному).
— Учись говорити (чітко, стисло, аргументовано, грамотно, тактовно).
— Учись робити нотатки і висловлювати свої думки письмово (Як скласти конспект? Як написати реферат? Як оформити заяву, протокол, написати автобіографію?)
— Учися спостерігати (можна дивитись і не бачити, слухати і не чути... Будь уважним до дрібниць, бо з них складається життя).
— Учись аналізувати, визначати мету, планувати (це — риси гарного менеджера, вміння керувати і вони стануть тобі в пригоді, аби управляти собою і своїм життям).
— Учись оцінювати себе, свій результат, прогрес його досягнення (умій визначити критерії успіху, позитивні зміни і порівняти себе, свою роботу з цими критеріями).
— Учися мислити взагалі (порівнювати, систематизувати, класифікувати, узагальнювати, абстрагувати тощо).
— Учися запам'ятовувати (не визубрювати), використовуючи різні види пам'яті (слухову, зорову, асоціативну), короткочасне, але часте повторювання і знання того, що логічно пов'язана інформація запам'ятовується в 22 рази краще, ніж алогічна
— Учися зосереджуватись, опановувати себе, оптимістично дивитися на життя (усі ці риси розвиваються й загартовуються так само, як м'язи спортсмена на тренуванні).
Коментарі
Дописати коментар